Чому «епідемія»?
Короткозорість заразна? Звісно ні:)
Слово «епідемія» використовується щоб привернути увагу до проблеми, масштаби якої дійсно безпрецедентні.
Починаючи з сімдесятих років ХХ століття кількість короткозорих людей в світі неухильно зростає. Зараз близько 90% випускників шкіл в містах на сході Азії короткозорі, в США і Європі цей відсоток сягає 40-50. Наші цифри (як завжди) годі й шукати – навіть якщо вони є, то вигадані для виконання плану по захворюваності, але відчуття, що ми десь поруч з Європою.
Глобальна поширеність короткозорості в два рази вище поширеності ожиріння!
…ну і що? Вдягнув окуляри, лінзи, зробив корекцію, і все.
Мені подобається вираз «короткозорість впливає на око так само, як гіпертонічна хвороба на серцево-судинну систему». Далеко не завжди міопія – просто помилка рефракції (заломлення світла). Є особливий різновид – патологічна міопія, яка загрожує розвитком важких ускладнень протягом усього життя.
Поганий зір суттєво впливає на результати навчання та соціальну адаптацію дитини
У Китаї, тільки 20% дітей, яким потрібні окуляри чи лінзи користуються ними. Тому що (увага, 21 століття) батьки думають, що окуляри шкодять зору … (цікаво, наскільки рівень мракобісся серед наших батьків відрізняється від китайських?)
Що є причиною?
Короткозорість – це не зламані від роботи очі, а помилка розвитку. Вона запускається за допомогою генетичних програм. За останні півстоліття життя істотно змінилося, і щось змушує ці патологічні програми працювати. Питання: що?
Як проводять дослідження?
(це важливо)
Це важливо тому що можна почути масу розповідей про те, через що з’явилась короткозорість і чим саме людина «посадила собі зір», але ці «дані» не можна використати, вони не достовірні. Науковий метод працює інакше – беруть дві однакові за статтю віком великі групи людей. Одні грають в комп’ютерні ігри, наприклад, інші не грають, одні багато сидять в смартфоні, інші ні. І спостерігають в якій групі скільки з’явилося короткозорості. Мета цих досліджень не зробити відкриття, не створити сенсацію, а знайти спосіб зупинити «епідемію». Наприклад – довести, що все від комп’ютерів і, скажімо, заборонити їх дітям (якщо винні екрани).
Далі мова йде не про історії з життя, а про висновки, зроблені міжнародними дослідниками за кілька десятків років пошуку причин.
Що доведено?
Чим більше часу дитина, підліток, молода людина знаходиться на відкритому повітрі в умовах природного освітлення, тим менший ризик розвитку міопії.
Вийди на вулицю та гуляй!
Ось що зараз є кращою рекомендацією для дитини і підлітка.
Комп’ютери, смартфони, відеоірги, соцмережі, школа, іспити, інститут і т.д. відібрали у дітей вулицю! Час, який ми проводимо в «природному середовищі», критично скоротилося. І, схоже, очі – перший орган який на це відреагував.
З приводу того, що саме не дає розвиватися короткозорості на вулиці тривають дебати та дослідження:
- Можливо це кількість світла
- Можливо якість денного світла
- Може роль грає кількість різноманітних об’єктів, та постійне переключення уваги
- Можливо все разом узяте
Скільки потрібно бути на вулиці?
Якомога довше. Навіть один зайвий урок на повітрі (40 хвилин) на день знижує захворюваність на 10%.
У тій самій Австралії система навчання передбачає багато уроків і перерв на відкритому повітрі, вважається що саме це є причиною відсутності «епідемії міопії» в цій країні.
- Сінгапур – 30 хвилин на день на вулиці – поширеність міопії серед школярів 60%
- Сідней – 3,5 – 4 години на повітрі – поширеність міопії 10%
Що НЕ доведено або зв’язок є, але не ясно у чому справа.
- Робота очей на близький відстані. Міопії стало більше задовго до появи моніторів, ігор та соціальних мереж. Ні читання при поганому освітленні, ні час, проведений за комп’ютерними іграми, не є самостійними чинниками розвитку і прогресування міопії. Докладний пост за посиланням:
- Інтенсивність і тривалість освіти (різновид попереднього пункту). Якраз в середині минулого століття діти стали більше вчитися, робити уроки до пізна при поганому освітленні. Спочатку причини шукали у цьому. І (так) чим довше навчання (вища освіта) тим вище ймовірність міопії, але, по-перше, не всі, хто вчиться міопи, по-друге – відсоток короткозорих серед людей із середньою освітою зріс пропорційно. Отже різниця є, але в чому справа незрозуміло.
- Урбанізація. У містах відсоток короткозорих в рази більше, ніж в сільській місцевості. Але штука в тому, що в австралійських містах короткозорих серед азіатського населення в 10 разів менше ніж в китайських …
- Достаток. Захворюваність відрізняється в залежності від доходу (забезпечені частіше), від характеру харчування (чим краще харчування, тим частіше). Ось це зовсім незрозуміло, просто встановлена статистична різниця.
- Вивчається маса інших факторів, які (можливо) грають роль у виникненні та прогресуванні хвороби.
Дякую, що дочитали до кінця!
Сподіваюся, інформація принесе вам практичну користь.
