В експериментах спостереження за сучасним міським ландшафтом порівняно з природними пейзажами змушує його працювати в напрузі, спричиняючи дискомфорт:
- зорова кора споживає більше кисню, активність розподіляється нерівномірно;
- ми втомлюємося… відчуваємо стрес;
- наш мозок ніби виглядає небезпеку, тому що навколишнє середовище для нього незвичне…
Що відбувається і чому?
У природі майже немає прямих ліній, а ті, що є, — негайно компенсуються гілкою, яка росте в інший бік, і десятком світліших гілочок із сотнями листків навколо.
95% вхідної інформації потрапляє до нас через очі. Ми бачимо, навіть коли не дивимося, і все це обробляється мозком.
Трава, дерева, брижі на воді — дають нам спокій)). Вони ігноруються нами як «нічого незвичного, усе добре».
Схоже, що нескінченні повторювані прямокутники будинків, вікон, перил, сходинок, бордів, бордюрів і дорожньої розмітки — не ігноруються(
Як знати, можливо, саме тому:
- Нам так добре біля будь-якої води, у лісі й особливо в горах.
- Нам усім так подобаються середньовічні споруди з різнокаліберними будинками, скосами, вежами, ліпниною і бруківкою.
- Нам подобаються будинки, де балки темні й контрастні, а все навколо і дрібні деталі світліші — як дерева.
- Подобаються поважні тріщини в штукатурці і коли по стінах щось в’ється, навіть якщо це остов винограду, найкращі роки якого давно позаду.
- І, можливо, екрани втомлюють не тільки наші очі, а ще й додають за допомогою квадратів фото, ліній тексту і шалено яскравих кольорів.
Загалом — у міських жителів є привід зайвий раз прогулятися парком, додати у квартиру зелені, нерівних ліній і дрібних деталей)
Дякую, що читали!
Гарного робочого тижня!
Джерело інформації: https://edition.cnn.com/…/why-looking-at…/index.html
Не перевіряв — сподобалася ідея)
