Від початку війни явно побільшало людей, із вадами рефракції, тих кому для зору потрібні окуляри, лінзи, лазерна корекція і так далі.
Ранній дебют вікової далекозорості, приховані раніше (іноді з дитинства) далекозорість, астигматизм та міопія – все на поверхні, заважає й лякає.
Потреба в окулярах катастрофа?
Ні. Рано чи пізно якісь окуляри потрібні кожному із нас. Інша справа що декому вистачає 5% зору для життя (не розумію як, але таке є) і він не користується нічим, нічого не робить. Для максимального ж зору потреба колись виникне в усіх.
Очі «зламалися» від гаджетів?
Ні. Екрани не шкодять очам, щоб ви про це не думали. Зорове навантаження не спричиняє хвороб очей. Може призвести до розладів (перенапруження, втоми), може ПРОЯВИТИ приховані раніше хвороби, посилити ті, що є (сухе око) але не створює нові.
Зір погіршився від стресу?
Ось це вже цікаве запитання… в цьому пості виключно про «окуляри», і я б виділив 3 групи змін в структурі пацієнтів, які спостерігаю у практиці від початку війни
1. Рання вікова далекозорість (пресбіопія) – з’явилися люди і в 40 років і навіть 35. Причина – так, стрес, передчасні зміни у кришталиках. Ще не катаракта, але працюють вони гірше. Знижується зір зблизька. Випадків таких побільшало, але ненабагато.
Сюди ж зниження зору без окулярів на всіх дистанціях при далекозорості, короткозорості та астигматизмі, що в принципі є нормальним процесом, який пришвидшуєтеся внаслідок постійної напруги, безсоння, алкоголю та ситуативного харчування.
2. Помітно побільшало, так званих «impressionable exaggerator» «вразливих перебільшувачей».
Це люди із підвищеною тривожністю, що впевнені у наявності хвороби, та ненавмисне але вперто перебільшують симптоми не з метою симуляції, а виключно задля «допомоги лікарю ідентифікувати проблему» (чим страшно заважають та заплутують).
Наприклад бачать рядок на таблиці для перевірки зору, але недостатньо чітко і відмовляються його читати.
Нажаль таке саме відношення у них до інших хвороб, нажаль окрім офтальмолога має працювати психотерапевт
Їх стало більше, але знову ж таки не набагато
3. А ось кого насправді набагато більше – так це людей, яких тривожність нарешті примусила звернути увагу не неідеальний, зір, що був таким можливо і завжди, але зараз набув зовсім іншого значення, отримав пріоритет.
Парадоксальним чином це не погіршило, а нормалізувало ситуацію, оскільки так мало б бути…
Тривожність, як психологічний стан, змінюючи поведінку та відношення до оточуючого, посилила страхи, і ті, хто мав би давно хоча б перевіритися, перестали чекати доки не відвалиться і почали діяти.
Як? – у різний спосіб (про це днями у наступному пості).
Скажу тільки що вирішувати потрібно обов’язково, адже:
Є низка досліджень в яких показано, що не відкориговані вади рефракції (ті самі «плюси і мінуси» без окулярів лінз і тд, навіть якщо «я все бачу») додатково посилюють та спричиняють тривожність та депресивні стани.
А нам усім це зараз не потрібно.
Дякую що читали! Чекаю на запитання)
Якщо впізнали проблему:
0672174444 тел або месенджери
Скажіть або напишіть
“Консультація Тесленка”
