Питання пацієнтам із наростами, папіломами та іншими явно зайвими деталями в ділянці повік і навколо очей, яке я ставив багато років: “Чому ви їх не видаляєте? Навіщо відмовляєтеся?”.
І те, що я нарешті дізнався, не зрозумів, а саме дізнався, буквально мучачи пацієнтів розпитуваннями «до дна», — вражає…
Далі мені доведеться проговорити неприємні речі, але без них, на жаль, ніяк не достукатися.
Виявляється, «гроші», «час», «не заважає», «у мене це з дитинства», «у батьків таке ж було», «воно не росте» — не головна причина, а часто взагалі не причина відмови від видалення новоутворень, які безцеремонно псують зовнішній вигляд.
Вибачте, ну це ж очі. Люди дивляться в очі й бачать «це» щоразу під час розмови. Знову вибачте, але будь-хто сприймає побачене як нездоров’я, недоглянутість, неувагу до зовнішності…
Припустимо, косметичний дефект не важливий. Ок — а навіщо тоді вставляти передній зуб? Можна ж якось жувати, на відміну від повіки можна сховати, не усміхатися, наприклад…
Зуб коштує набагато дорожче за будь-яке видалення на шкірі. Загоюється довше, обмежень більше.
У чому різниця? Що відрізняє зуб від папіломи на повіці?
Страх. Причому одразу два страхи, для яких немає абсолютно жодних раціональних підстав.
- Страх нашкодити зору — насправді люди бояться, що після видалення щось станеться із зором.
Повіки — це шкіра з хрящем усередині. Вони захищають очі, майже як губи прикривають зуби. Боятися зіпсувати зір у цьому випадку — все одно що боятися отримати карієс після перманентного макіяжу губ.
- Страх «отримати онкологію після видалення» (ось це дуже дивно).
Видаляючи новоутворення, ви знижуєте ризик. Тому що вони не будуть травмуватися. Не буде папіломи — не буде проблеми.
Повірте, ми знаємо, що і як «має виглядати». І якщо «воно» відрізняється від стандартної картини, якщо є хоча б мізерний ризик того, що це «не просто папілома», — вас направлять до онколога, ніхто нічого чіпати не буде.
Видалення проводиться за певними правилами, які ЗАВЖДИ страхують від будь-яких випадковостей.
Будь-яке більш-менш значуще видалення закінчується «гістологією» (вивченням новоутворення в незалежній лабораторії). Що, знову ж таки, додатково страхує діагноз.
Звідки взялися ці страхи?
Із чуток і «надійних» свідків — «колись комусь десь щось видалили, і в нього з’явився рак»…
Зазвичай усе навпаки — не видалили і з’явився, але навіть якщо ви щось подібне чуєте і це вас лякає, ось відсторонений, але зрозумілий приклад:
– не купуй електричну плиту
– чому?
– у Галі була така, вона готувала, і в неї пригорало
– …яка плита, на якій сковорідці, що готувала, скільки разів, чи вміє взагалі Галина готувати і, нарешті, звідки ти про це знаєш?
Ну правильно ж? Такі мають бути питання?
Так само абсурдно, як у прикладі, звучить «колись/десь/осліп і рак» щодо видалення новоутворень шкіри повік і «навколо ока».
Випереджаючи можливі запитання — ми (Центр Ока) видаляємо:
- хірургічно — традиційним способом;
- хірургічно «радіоножем» — невеликі утворення або новоутворення «на ніжці», після чого не потрібні шви;
- кріо — за допомогою холоду — «невелике», «плоске, але велике», близько до вій, із загоєнням «ніби нічого не було»;
- і IPL-терапія дозволяє прибирати пігментні плями, купероз, невеликі гемангіоми в ділянці повік і на шкірі навколо ока.
Вибір методу залежить від самого новоутворення.
Дякую, що читали!
Дуже сподіваюся, що хоч комусь стане в пригоді. Не має така дрібниця псувати настрій через необґрунтовані страхи, чутки й омани.
