Тому що ми нормальні люди, а для людини цілком природно відкладати неприємні події.
Ось приємні справи очікуються з нетерпінням. Наприклад, ви точно не будете відкладати відпустку, і хвилини до кінця крайнього робочого дня перетворяться на години.
А щодо лікаря, тим більше якщо не горить і не відвалюється, — можете передумати за годину до візиту, тому що потребує зусиль і приємного мало: починаючи з організації, через гроші, саме перебування всередині лікарні, дискомфорт, втрату контролю, страх, неможливість перевірити, необхідність довіряти, потім вердикт, призначення і, можливо, втручання, можливо, лікування…
Хотілося б відкласти… ммм, докторе, а скільки це може почекати?
Прокрастинація — частина нас: 80% усвідомлюють, що активно її практикують, а 20% називають прокрастинацію однією з визначальних рис своєї особистості.
Як це працює?
Ми граємо із собою в ігри. Умова перемоги — знайти привід відкласти те, що нам не подобається. І тут ми всі молодці))).
Наприклад, я:
100% не піду до лікаря в пн (важкий день) і пт (втомився і затори). Не піду в сб і нд (не вистачало). Не піду зранку і в обід (звичайно, буду я калічити собі день), тож увечері. У вт і ср у мене стабільно прийом. Тому чт… На повному серйозі — чт вечір, якщо не буде термінових справ… не вистачає тільки «після дощичка».
Мої пацієнти:
Не перед відпусткою і не одразу після. Коли похолодає, коли потепліє. Коли посаджу всю картоплю, коли викопаю всю картоплю. Після свят. Коли закінчиться карантин (серйозно?))), коли Венера і Меркурій займуть правильну позицію, коли закінчу лікування невідомої хвороби, яку я зараз поїду лікувати в Трускавець, коли народжу всіх дітей (це про корекцію), і, звичайно, у кожного є свій «четвер»…
Як це виглядає зі сторони?
– Петрівно, не час гасити?
– ні, почекай, ще сарай не загорівся…
– Ну і що?
Та в принципі нічого. Особиста справа). Тільки ось біда: думка про нездоров’я і необхідність відвідування лікаря починає гризти і сама стає проблемою. Уже не тільки якась хвороба знижує якість життя, але й регулярне відкладання рішення саме по собі викликає стрес.
Як це перемогти?
Після сотень рекомендацій в інтернеті, на очах психологів, яких немало серед моїх друзів і підписників, поради давати небезпечно, тому я ризикну тільки сформулювати задачу не «як?», а «що?» потрібно зробити:
- Як довго ви будете відкладати прийом таблетки, якщо болить голова?
- Скільки днів ви будете відкладати візит до перукаря, якщо вас дратує ваша зачіска і ви собі не подобаєтеся? А до нього ж теж потрібно записуватися, знаходити час і гроші. І, до речі, не факт, що результат потім сподобається…
Лікарня ніколи не буде приємним місцем.
Або ви дочекаєтеся пожежі з важкими, іноді непоправними наслідками, або усвідомите, що думка про необхідність візиту вам заважає.
Переконайте себе в тому, що лікар є тією самою таблеткою, без якої не буде краще, яка потрібна, щоб ви перестали про це думати і почали пишатися собою, тому що вирішуєте питання зі здоров’ям і берете його під контроль.
Як це перемогти? (колегам)
- Упевнений, у кожного свій підхід — я, якщо бачу, що людині справді потрібно і вона відкладає без об’єктивних причин, із нанесенням собі шкоди, просто проговорюю вищесказане ротом в очі.
- З охами й ахами, але спрацьовує частіше, ніж ні, тому що більшість із нас нормальні люди, а гра в «відкласти на потім, тому що не хочу» має сенс тільки якщо це маленький секрет пацієнта, про який ніхто не знає, тим більше не знає лікар))
Дякую, що читали!
Як завжди, буду дуже радий вашій думці в коментарях))
