Не добре, а нормально? Обслуговувати себе, читати, готувати, бачити номер автобуса і цінники в магазинах, шити, міняти батарейки, дивитися телевізор (хоч якось)?
Ми можемо вважати, що бачимо добре чи погано, достатньо чи недостатньо, але навколо нас реальний світ, із певним розміром букв і цифр, із певними рисами облич, які нам потрібно впізнавати, і:
Якщо людина може бачити перелічене (хоч якось), цей зір вважається «корисним». Може бути дуже поганим порівняно з тим, що було раніше, але все ще «корисним».
Якщо не може або може з труднощами — то її зір фактично недостатній, «слабкий» (слабозора людина). Ще не сліпота, але вже не те, що потрібно в повсякденному житті.
Де межа?
0,3 або 30% кращим оком у найкращих окулярах (під час перевірки зору в офтальмолога або в оптиці). Зір менше буде слабким, що б сам пацієнт про нього не думав (дуже часто люди старшого віку задоволені тим, «що стежку бачать»).
Як зрозуміти, який зір у вас?
- Подивіться на запис про перевірку зору — остання цифра означатиме «зір із найкращою корекцією» (у найкращих окулярах, яких у вас, можливо, немає).
Приклад: 0,1 з -2,5 d sph = 0,2 (ось це 0,2 і є максимально можливий зір).
Приклад: 0,2 н/к… і все (жодних цифр більше).
У кожному випадку максимальний зір 0,2, і це «слабкий зір».
І тепер найголовніше:
Якщо ви читаєте цей текст, то ваш зір усе ще «корисний». Слабозорі люди не читають або читають украй рідко. Їх точно немає серед підписників моєї сторінки.
Можливо, це ваш близький або родич, який потребує допомоги, іноді навіть насильно, тому що:
- Люди зі слабким зором страждають на депресію в три рази частіше за інших. Це, зокрема, падіння інтересу до життя, тривожність, страхи, звуження кола інтересів, апатія, порушення сну і пам’яті. Те, що не потрібно нікому, але ще менше потрібно в поважному віці, коли якраз уже треба було б порадіти.
- Вони частіше спотикаються, оступаються і падають. Ламають кисті, ребра, б’ються головою. Проливають на себе окріп. Наприклад, на 40% частіше ламають шийку стегна (найтяжча травма, яка часто позбавляє здатності пересуватися).
«Все одно», «скільки того життя залишилось», «я ще все бачу» — саме так говорять майже всі, хто падає, закривається вдома і слухає телевізор.
