На відео — процес укріплення сітківки навколо розриву лазером. Біла смуга після спалахів світла — мікроскопічні, 150 мкм, припали. Як бачите, пацієнту не боляче: картинка не «стрибає», а це ж знято під мікроскопом. Усе в реальному часі й займає лічені секунди.
Далі, якщо цікаво, навіщо, чому, як…
Розриви сітківки майже завжди не мають симптомів і виявляються випадково під час огляду очного дна з широкою зіницею.
Вони небезпечні рідкісним, але абсолютно непередбачуваним ускладненням — відшаруванням сітківки з тяжкою втратою зору, дорогою, складною, важкою хірургічною операцією, яка далеко не завжди завершується відновленням зору, тому простіше запобігти.
На відео — процес «запобігання». Бар’єр між розривом і здоровою сітківкою запобігає відшаруванню. І це просто для пацієнта — по суті, я довше розповідаю, що до чого, ніж «роблю лазер».
Лазер «жовтий», дуже «м’який» — є дискомфорт, але немає болю. Без обмежень щодо зорового навантаження після нього. Через 2, максимум 3 тижні знімаються всі обмеження щодо фізичного навантаження, і можна продовжувати спокійно жити далі у звичному режимі.
А якби ні, не прийшов, не знайшли розрив, не зробили лазер?
Цей молодий чоловік, 26 років, міг би так нічого й не дізнатися, і жодних наслідків би не було, але також при будь-якій провокації — стрес, падіння, удар, підняття важкого — сітківка могла б відшаруватися, і запустився б дуже неприємний сценарій… на «випадковому числі» або, як зараз прийнято казати, «абсолютно рандомно».
Саме тому в стандартах написано: «при виявленні вважається РОЗУМНИМ укріплювати». Справа за малим — знайти проблему. Хоча б раз на три роки проходити повне обстеження очей, навіть без скарг на зір.
Дякую, що прочитали! Сподіваюся, комусь стане у пригоді.
