Уявіть собі, що багато років ви приймали якісь ліки, приходите до лікаря черговий раз, а він їх скасовує і не призначає інші…
— А чому?
— З’ясувалося, що вони не працюють, а хвороба взагалі-то не небезпечна…
Так і народжується малоцінна — безкорисна — медицина, Low-Value Care, що складається з довгих хвостів із минулого: методів, які колись здавалися ефективними, а тепер вважаються непотрібними, але все ще застосовуються широко і повсюдно… з різних причин.
У кожній медичній спеціальності є методи діагностики та лікування, які не подобаються ні нам, ні нашим пацієнтам.
Але вони використовуються просто тому, що інших варіантів немає, або через те, що їх застосування здається логічним. Навіть після спростування ефективності або появи нових, дієвіших методик старі продовжують жити, і дуже довго, іноді десятки років — не у нас, а всюди, в усьому світі.
Приклади в офтальмології:
- Вітамінні краплі від катаракти, у тому числі «японські», — навіть не плацебо. Ніяке самонавіювання не зробить кришталик більш прозорим, і ніякі краплі не впливають на темпи прогресування хвороби.
- Калій-йод від плаваючих мушок — туди ж.
- Щорічні курси уколів під очі при глаукомі, макулодистрофії, дистрофії сітківки — абсолютно безглуздий ритуал.
- Обмеження зорового навантаження при очних хворобах — ніяк не впливає, і при короткозорості в тому числі.
- Обмеження природного розродження при високій міопії через страх відшарування сітківки.
- Навмисне призначення слабших окулярів із профілактичною метою… і т. д., і т. п.
Малоцінна медицина призводить до зайвих витрат, хибних очікувань, відмови від ефективних методів лікування.
— А чому той інший лікар мені «це» призначив? Щось тут не так…
У більшості випадків справа не в знаннях — їх скільки завгодно — і не у фінансовій зацікавленості, як думає 99% пацієнтів. Проблема глибша, і вона глобальна:
- Відділяти об’єктивні дані від думок не так просто, як хотілося б. Визнати, що «професор був неправий», — можуть як би і… спалити)). А як щодо групи професорів?). А міжнародної групи експертів?
- Проти кожного конкретного лікаря може працювати його особистий клінічний досвід, заганяючи в когнітивні пастки: «якось був у мене один випадок» і «раніше ми таке робили, і прекрасно працювало».
- Впроваджувати інновації та навчати в медицині набагато легше, ніж умовити цю саму медицину відмовитися від старих неефективних методів.
Шановні колеги, кому цікаво, ось прекрасна стаття з вражаючими прикладами, про які страшнувато навіть публічно згадувати, бо прямо під постом почнеться війна)) і аналізом причин складності нашого з вами «відучування».
Дуже рекомендую: https://www.healthaffairs.org/doi/10.1377/hlthaff.2014.0983
Дякую, що звернули увагу!
